Комплект книг Між темрявою та світлом. Дара Корній

Ця історія — між буденним і міфічним. Боги, безсмертні, люди — усі вони частина строкатої тканини буття — нитка до нитки. І юній Мальві — обраній, безсмертній — призначена нелегка доля: зрозуміти й приборкати власні сили, віднайти свій шлях і боронити цю одвічну гармонію життя між добром і злом, між темрявою та світлом. Чи до снаги це дитині двох світів?

Якими наївними бувають ті, хто нас любить, думаючи, що їхні слова та прохання можуть нас змінити…

Боги, безсмертні, смертні… У мить випробування кожна душа вимірює власні таємні глибини, тож байдуже, чи має Перемінника, чи відзначилася серед учнів Яроворота. Що та душа обере — нікому точно не передбачити. Можна довго грати в кості з Творцем, і хай світ ще не бачив нікого, хто переміг би, завжди знайдеться охочий. Хто знає як краще, хто жадає перелатати світ під свою волю, хто для виграшу не гребуватиме жодним підступом, брехнею, мерзотою.

Величний Перун, мудра Птаха, і грізний Стриб… А ще владний Морок, і зухвальці Полель з Ледом, і невідворотна Мара… Що такому гравцеві ваша могуть? Що ви протиставите у брудній сірій грі? Упертість? Віру? Любов?

...а поки Мальва мандрує світами. От і до темних завітала, до батька Стрибога. І Птаха не заперечувала, відпустила. А що? Мальва не боїться якихось-то дітей Чорнобогових. Вона зухвала, гостра на язик, темні їй не указ. Чи указ? І Мальва не боїться, бо геть не уявляє могутності темних? Їхньої жорсткої сили. І їхньої впевненості, що вона — вже їхня, що темна, просто не усвідомила це. І що ж робити? Як їй бути? Ким їй бути?

Ти можеш віддати іншому лишень те, що маєш. Це закон світів. Якщо в тобі нема любові, то як ти можеш її дарувати комусь?

…Сутінь мешкає у кожному, навіть у найсвітлішому місці… Сутінь як нагадування для душі, що ти можеш згинути у сірому вирі безликості. …Сутінь, яка легко перетворює добро просто на слова, а не вчинки та дії.

Вічна боротьба темряви й світла породжує тіні. Вона розмиває кордони між добром і злом, між правдою та брехнею… Вона перетворює епічну боротьбу на дріб’язкову штовханину. І вже не ясно, хто насправді ворог, кому протистояти, кого захищати. Навіть могутні безсмертні потрапляють в сірі тенета, які розставляє хтось невідомий, втілюючи власний план. І тому таємничому сірому байдуже на світло й на темряву, на добро й зло, він однаково використовує їх, роз’їдаючи душі смертних і богів, перетворюючи їхні слабкості й бажання на інструменти у власній грі.

І Мальва, й Остап, і Птаха, і Стриб, і Лада, і навіть Оракул — бродять напомацки в сірій імлі. Проте світ безмежний і непередбачуваний. Хто може бути певен, що вхопив бога за бороду? Що натомість не тримає в кулаці жмут сухої трави?

— І скажи мені, Пташко, хіба випадковість — це не таємна присутність Творця?

Якими наївними бувають ті, хто нас любить, думаючи, що їхні слова та прохання можуть нас змінити…